Вірші для дітей

Вірші для дітей не можна переказати своїми словами. У казці головне — що сталося, і її можна скоротити; у вірші головне — ритм і рима, і вони і є змістом. Тому кожен вірш тут стоїть повністю й дослівно, за виданням у суспільному надбанні: «Кобзар» 1876 року для Шевченка, «На крилах пісень» 1892 року й «Думи і мрії» 1899 року для Лесі Українки.

Правопис ми привели до сучасної норми — у виданні 1892 року стоїть «зіма», «боїть ся», «чі», і дитина читала б це як помилки. Жодного слова при цьому не змінено: де в Шевченка «тілько», там і лишилось «тілько». Під кожним віршем є примітка, з якого саме видання взято текст.

Вірш читають інакше, ніж казку. Не треба читати весь і не треба по порядку: дитина після третього-четвертого разу починає доказувати закінчення рядків сама — і саме тоді вірш починає діяти. На вивчення в садок найкраще йдуть «На зеленому горбочку» й «Садок вишневий коло хати»: перший короткий, у другому кожна строфа закінчується тим самим словом.

Під кожним віршем стоїть післямова для дорослого: про що цей вірш насправді і як його читати вголос. Шевченко помер у 1861 році, Леся Українка — у 1913, тому їхні вірші можуть стояти тут цілими, а не наполовину.