Мамо, іде вже зима

«Мамо, іде вже зима, Снігом травицю вкриває, В гаю пташок вже нема… Мамо, чи кожна пташина В вирій на зиму літає?» — В неньки спитала дитина. — Ні, не кожна, — одказує мати, — Онде, бачиш, пташина сивенька Скаче швидко, отам біля хати, Ще зосталась пташина маленька.

«Чом же вона не втіка? Нащо морозу чека?» — — Не боїться морозу вона, Не покине країни рідної, Не боїться зими навісної, Жде, що знову прилине весна. «Мамо, ті сиві пташки Сміливі, певне, ще й дуже, Чи то безпечні такі, — Чуєш, цвірінькають так, Мов їм про зиму байдуже! Бач, — розспівалася як!»

— Не байдуже тій пташці, мій синку, Мусить пташка малесенька дбати; Де б водиці дістати краплинку, Де під снігом поживку шукати. «Нащо ж співає? Чудна! Краще б шукала зерна!» — Спів пташині потіха одна, — Хоч голодна, співа веселенько. Розважає пташине серденько, Жде, що знову прилине весна!