Мурашка і Коник

  • 2-3 хв читання
  • 7 сторінок
  • 5+

Байка Езопа з мораллю для читання вголос. Ціле літо один грав, а другий носив, і обидва вважали, що мають рацію.

Ціле літо коник сидів на високій травині й грав.

Ціле літо коник сидів на високій травині й грав. Грав уранці, грав опівдні, грав, коли спека така, що навіть бджоли сидять у тіні. Йому було добре, і він щиро не розумів, чому цього мало.

А стежкою під ним щодня йшли мурашки, одна за одною, і кожна щось несла: зернину, крихту, суху ягоду.

А стежкою під ним щодня йшли мурашки, одна за одною, і кожна щось несла: зернину, крихту, суху ягоду. Вони йшли туди й назад, туди й назад, і черга не уривалася від світанку до темряви.

Коник нахилився з травини до мурашки, яка тягла зернину більшу за себе.

Коник нахилився з травини до мурашки, яка тягла зернину більшу за себе. — Кинь ти це, — сказав він. — Літо ж. Сядь, послухай. — Не можу, — сказала мурашка. — Зима буде. — Зима буде колись, — сказав коник. — А літо є зараз.

Мурашка нічого не відповіла й пішла далі, бо сперечатися з тим, хто сидить, важко, коли сам несеш.

Мурашка нічого не відповіла й пішла далі, бо сперечатися з тим, хто сидить, важко, коли сам несеш. А коник ще довго грав їй услід, і йому здавалося, що останнє слово лишилося за ним.

Поділитися:PinterestWhatsAppFacebookНадіслати другові

Джерело тексту: Байка Езопа (VI ст. до н. е.), суспільне надбання. Текст написано наново для Marytale — це не передрук чужого перекладу.

За темою

За віком

Зимові розмальовки