MarytaleБайка — це короткий твір, найчастіше зі звірами, який закінчується мораллю, висловленою прямо.
Саме ця написана мораль відрізняє байку від казки. Казка лишає висновок читачеві, байка його промовляє.
Ознаки байки
Коротка — тримається одної події. Друга подія розмила б науку.
Герої — звірі, і кожен заступає одну рису: лисиця хитрість, мурашка працьовитість, лев силу. Бувають і стихії — вітер і сонце.
Час і місце не мають ваги. У байці немає «за тридев'ять земель», бо для науки це нічого не додає.
Наприкінці мораль. У наших текстах вона стоїть окремо, над оповіддю, щоб не псувати кінця.
Будова байки
Зав'язка — хто і в якій притузі: лисиця бачить виноград.
Розвиток — випробування: дістати не виходить.
Розв'язка — чим скінчилось: іде геть, оголосивши виноград зеленим.
Мораль — окрема частина, яка є тільки в цьому жанрі.
Приклади байок
Найвідоміші приписують Езопові, і всі вони тут у повному тексті: «Лисиця і виноград», «Мурашка і коник», «Заєць і черепаха», «Лев і миша», «Вітер і сонце», «Крук і лисиця», «Хлопець і вовк», «Вовк в овечій шкурі», «Миші польова і міська».
Езоп — постать переказу: його ставлять у Стародавню Грецію VI століття до нашої ери й називають рабом. Нічого написаного його рукою не збереглося: байки століттями ходили усно й записано їх набагато пізніше.
Українські байкарі
Українська байка має своїх класиків. Григорій Сковорода написав «Байки харківські» — прозові, з розлогою мораллю, яку він звав «силою».
Леонід Глібов (1827–1893) зробив байку віршованою і живою: «Вовк та Ягня», «Щука», «Лебідь, Щука і Рак». Його мова близька до розмовної, і саме тому його байки вчать напам'ять досі.
Байка, казка і притча
Казка довша, допускає чари й моралі не пише.
Притча теж повчальна, але в ній діють люди, а не звірі, і вона ближча до роздуму, ніж до пригоди.
Байка коротша за обидві — і єдина, у якої висновок винесено окремим рядком.
Приклади байок і що каже кожна
**Лисиця і виноград.** Лисиця не дістає винограду й вирішує, що він кислий. Зневажати те, чого не дістав, — дитина впізнає це раніше, ніж уміє пояснити.
**Заєць і черепаха.** Мораль переказують неправильно: річ не в тім, що повільно краще, а в тім, що заєць програв, вважаючи змагання вже виграним.
**Лев і мишеня.** Мишеня перегризає сіті й рятує лева. Рідкісна байка не про обачність, а про вдячність.
**Ворона і лисиця.** Ворона ведеться на лестощі й губить сир. Найкоротший текст про те, як працює вигідна похвала.
**Хлопчик і вовк.** Двічі фальшивий крик — і на третій ніхто не приходить. Утрачено не овець, а довіру.
**Цикада і мурашка.** Найважча для чесного читання вголос, бо мурашка не добра. Варто потім спитати, чи правильно вона вчинила: узгодженої відповіді немає, і в цьому вся суть.
Українські байкарі
**Григорій Сковорода** (1722–1794) написав «Байки харківські» — тридцять байок, кожна з окремо винесеною «силою», тобто мораллю. Це перша збірка байок українською думкою, хоч і давньою мовою.
**Петро Гулак-Артемовський** на початку XIX століття першим заговорив у байці живою народною мовою — «Пан та Собака» досі читається як розмова, а не як повчання.
**Євген Гребінка** писав байки, у яких звірі поводяться дуже по-українськи; «Ведмежий суд» про це.
**Леонід Глібов** (1827–1893) — той, кого знають напам'ять. «Вовк та Ягня», «Щука», «Лебідь, Щука і Рак». Його байки довші за езопівські, бо він домальовує сцену, а мораль лишає останнім рядком.
Байки на сайті ми переписуємо з вільних джерел і лишаємо мораль там, де її поставив первотвір: наприкінці, одним реченням, уголос.