Хоробрий кравчик

8-10 хв читання
16 сторінок
6+

Казка братів Грімм для читання вголос. Він убив сімох одним ударом і нікому не пояснив, кого саме.

Літнього ранку кравчик сидів біля відчиненого вікна й шив. Настрій у нього був добрий, робота йшла, а знадвору пахло чимось теплим. Тут під вікном пройшла жінка й гукнула, що продає добре повидло.

Кравчик купив трохи, намазав на скибку хліба й поклав на верстат — доїсти, коли дошиє. Але запах повидла почули не тільки люди: над скибкою одна за одною почали збиратися мухи.

Спершу він відганяв їх рукою. Потім скрутив шматок тканини й ударив по хлібу. Коли підняв тканину, на скибці лежало сім мертвих мух. Кравчик подивився на них і подумав, що про таке має знати все місто.

Він викроїв собі пояс і вишив на ньому великими літерами: «Сімох одним ударом». Про те, що це були мухи, він не написав, бо, як він сам собі пояснив, не всяку подробицю треба виносити на пояс.

Потім він зав'язав у вузлик шматок сиру, який лежав у коморі, посадив у кишеню пташку, яку зловив у саду, і вийшов із міської брами. Бо людина, у якої на поясі таке написано, у майстерні не сидить.

На горі він зустрів велетня, який сидів і дивився вдалину. Велетень прочитав пояс, подивився на кравчика й засміявся. — Сімох одним ударом, — сказав він. — Ну добре. Покажи силу.

Він узяв камінь і стиснув його так, що з нього потекла вода. — А тепер ти. Кравчик дістав із вузлика сир і стиснув його в кулаці. Вода потекла значно рясніше. Велетень нахмурився.

Тоді велетень підняв камінь і кинув його в небо так високо, що той зник з очей і вернувся аж за хвилину. — Кинь далі. Кравчик дістав із кишені пташку й підкинув угору. Пташка зраділа й полетіла, і назад не вернулася зовсім. — Твій камінь упав, — сказав кравчик. — А мій ні.

Велетень покликав його до себе в печеру ночувати, разом з іншими велетнями. Уночі кравчик подивився на ліжко, у яке його поклали, зрозумів, що воно завелике й що це не випадково, і ліг спати в кутку за каменем.

Уночі велетень ударив по ліжку залізним брусом. А вранці кравчик вийшов із печери, потягнувся й привітався. Велетні перезирнулися й вирішили, що з ним краще не мати справ, і розійшлися хто куди.

Кравчик прийшов у столицю й ліг спати на подвір'ї королівського замку. Люди, які проходили повз, читали пояс і йшли розповідати далі. До полудня про нього знав король.

Королю потрібні були люди на війну, але такий силач при дворі був і небезпечний. Тому король сказав так: у лісі живуть двоє велетнів, які грабують дороги. Убий їх — і отримаєш половину королівства й дочку.

Кравчик пішов у ліс, знайшов двох велетнів, які спали під деревом, виліз на гілку над ними й почав кидати каміння одному в груди. Той прокинувся й ударив другого. Другий ударив у відповідь. За чверть години у лісі стало значно тихіше.

Кравчик вернувся й сказав, що впорався. Король подивився й вигадав нове завдання: спіймати єдинорога, який ламає дерева в лісі. Кравчик став перед деревом і зачекав, поки єдиноріг кинеться на нього, а тоді просто відступив убік. Ріг увійшов у стовбур і застряг.

Тоді король попросив упіймати дикого кабана. Кравчик заманив його до старої каплиці, вискочив у вікно й зачинив двері ззовні. Після цього відмовляти було вже нічим.

Кравчик отримав половину королівства й одружився з королівною. Уночі вона почула, як він розмовляє уві сні про рукави й підкладку, і вранці все зрозуміла. Але на поясі в нього справді було написано «сімох одним ударом», і жодного слова там не було неправдою.

Поділитися:Pinterest WhatsApp Facebook Надіслати другові

Джерело тексту: Народна казка, суспільне надбання (брати Ґрімм, 1812). Текст написано наново для Marytale — це не передрук чужого видання.

Потрібні ознаки казки, її будова або різниця між казкою й байкою? Це у статтях

За темою

За віком

Ще казки для читання

Усі казки