Рукавичка

5-6 хв читання
12 сторінок

Рукавичка — українська народна казка читати онлайн. Дід загубив рукавичку в снігу, і того ж вечора в ній уже жили.

Ішов дід лісом, а за ним бігла собачка. Було холодно так, як буває тільки в грудні, коли сніг рипить під ногами на кожному кроці й повітря пахне морозом. Дід ішов і не помітив, як загубив рукавичку.

Рукавичка лежала на снігу — тепла, вовняна, з одним пальцем відстовбурченим убік. Першою її знайшла мишка. — Хто-хто в рукавичці живе? — спитала мишка про всяк випадок, бо в лісі краще спитати. Ніхто не відповів. І мишка залізла всередину.

Прискакала жабка. — Хто-хто в рукавичці живе? — Мишка-шкряботушка. А ти хто? — Я жабка-скрекотушка. Пусти й мене. — Іди. І стало їх двоє. У рукавичці було тісно, зате не було вітру.

Прибіг зайчик. — Хто-хто в рукавичці живе? — Мишка-шкряботушка та жабка-скрекотушка. А ти хто? — Я зайчик-побігайчик. Пустіть і мене. І стало їх троє. Рукавичка трохи роздалася в боки, як роздається будь-що, у чому живуть.

Прибігла лисичка. — Хто-хто в рукавичці живе? — Мишка-шкряботушка, жабка-скрекотушка та зайчик-побігайчик. А ти хто? — Я лисичка-сестричка. Пустіть і мене. І стало їх четверо. Ніхто не сказав лисичці, що вона тут найнебезпечніша. У морози про таке не згадують.

Прибіг вовчик. — Хто-хто в рукавичці живе? Йому перелічили всіх. Це тривало довго. — Я вовчик-братик. Пустіть і мене. І стало їх п'ятеро. Тепер рукавичка була як маленька хата: зсередини тепло, а знадвору видно, що вона дихає.

Прибіг кабан. — Хто-хто в рукавичці живе? Йому перелічили всіх п'ятьох. — Я кабан-іклан. Пустіть і мене. Усередині щось охнуло. Але надворі був мороз, а мороз переконує краще за будь-які докази. І стало їх шестеро.

І тут із гущавини вийшов ведмідь. — Хто-хто в рукавичці живе? Перелічили. Ведмідь дослухав до кінця й сказав: — Я ведмідь-набрідь. Пустіть і мене. — Куди ж ти?! — закричали зсередини всі шестеро одночасно. — З краєчку, — сказав ведмідь.

Ведмідь заліз із краєчку. Рукавичка розтягнулася так, що між петельками стало видно світло, і вона вже не була схожа на рукавичку — радше на маленьку хату, яка трохи тремтить. Але всередині було тепло. Сім звірів дихали, і від того йшла пара.

А дід тим часом дійшов до дому, зняв одну рукавичку — і побачив, що другої немає. — От тобі й маєш, — сказав дід. І пішов назад по своїх слідах, а собачка побігла попереду, бо собаки завжди знають, куди йти, навіть коли не знають навіщо.

Собачка добігла перша, побачила рукавичку, яка дихає, і загавкала так, як гавкають лише тоді, коли не розуміють, що бачать. У рукавичці стало тихо. Потім щось заворушилося. А потім усі семеро посипалися надвір і кинулися хто куди — у сніг, у кущі, під колоду.

Дід підійшов, підняв рукавичку й покрутив у руках. Вона була розтягнута, тепла зсередини й пахла лісом. — Диви, — сказав дід сам до себе. — Ніби хтось у ній жив. І пішов додому. А з-під колоди на нього дивилося сім пар очей і чекало, поки він піде, щоб вернутися по своє.

…решту читай у застосунку Marytale.

Marytale — застосунок ілюстрованих казок для читання дитині вголос: малюнок на кожній сторінці, без реклами, інтернет не потрібен. Закладка лишається там, де дитина заснула.

Спробувати

Наведи телефон, щоб завантажити Marytale

Рукавичка

Ще казки для читання