MarytaleКазка — це розповідь, у якій чарівне трапляється як звичайне, і яка найчастіше не має автора. Її переказували з покоління в покоління, кожен оповідач щось міняв — тому та сама казка існує в десятках варіантів.
Це коротка відповідь. Довша — в ознаках, і їх досить, щоб, поглянувши на текст, сказати: казка це чи ні.
Ознаки казки
Починається зачином: «Жили-були», «Давним-давно». Це не відомості, а знак — ми виходимо зі справжнього світу.
Час і місце невизначені. Ні країни, ні року. «У далекому царстві» — цього досить.
Чарівне не пояснюють. Змії, чарівні предмети, три бажання, звірі, що говорять, — у казці пояснень не просять.
Числа повторюються: три сини, три випробування, семеро козенят. Повтор колись допомагав тому, хто переказував напам'ять, а сьогодні допомагає дитині стежити за подіями.
Добро перемагає. Саме через це дитина виходить із казки спокійною.
Більшість казок безіменні. Ті, що мають автора, звуть літературними.
Будова казки
Зачин — «Жили-були». Вводить у світ казки.
Зав'язка — те, з чого все починається: нестача, заборона, яку порушено, або вирушання з дому.
Розвиток дій — випробування, найчастіше три, і зустріч із помічником: звіром, дідом, чарівним предметом.
Кульмінація — вирішальне зіткнення.
Розв'язка і кінцівка — «І стали вони жити-поживати». Кінцівка виводить назад, як зачин уводив.
Види казок
Казки про тварин — найдавніші. Діють звірі з людськими вдачами: лисиця хитра, вовк недолугий. «Колобок», «Рукавичка», «Котигорошко» частково сюди.
Чарівні казки — з чарами, помічниками й трьома випробуваннями. «Царівна-жаба», «Попелюшка», «Білосніжка».
Побутові казки — без чарів. Виграє той, хто кмітливіший, а не сильніший.
Окремо стоять літературні казки: Ганс Крістіан Андерсен (1805–1875) свої вигадував, і вони не завжди кінчаються добре. Брати Ґрімм казок не писали — вони їх записували; перший том вийшов 1812 року.
Казкові герої
У казках повторюються не імена, а РОЛІ, і саме через це дитина так швидко в них освоюється: хто такий вовк, їй уже не треба розказувати вдруге.
Найменший із трьох. Три брати, три сини, три спроби — і виграє менший. Найдавніший взірець народної казки, і не випадковий: той, хто слухає, теж найчастіше менший у домі.
Той, хто допомагає. Ніхто в казці не врятувався сам, і помічник майже ніколи не могутній — це найменше з того, що під рукою. У «Котигорошку» це сила, здобута з горошини; у «Рукавичці» — та сама рукавичка, у яку все вміщається.
Хитрий звір. Лисиця в українській казці — не зло, а спритність: вона виграє розумом, а не силою, і часом сама на цьому й гине.
Вовк. Голодний і надто впевнений у собі. Програє завжди з тієї самої причини.
Українські власні герої. Котигорошко й Івасик-Телесик — їх немає в європейському переліку, і саме вони роблять українську казку окремою. Обидва тут із повним текстом.
Найкорисніше питання після казки — не «хто був поганий», а «хто допоміг». На перше відповідь очевидна, на друге треба згадати всю історію.
Казка, байка і легенда
Байка коротка, герої в ній звірі, а мораль написано вголос наприкінці.
Легенда прив'язана до справжнього місця й пояснює, звідки воно взялося; казка нічого такого не обіцяє.
Казка довша за байку, допускає чари й лишає висновок читачеві.
Види казок
**Казки про тварин.** Найдавніший шар. Звірі говорять і поводяться як люди, але моралі наприкінці немає — інакше це була б байка. «Ріпка», «Рукавичка», «Коза-дереза».
**Чарівні казки.** Змій, баба-яга, мертва й жива вода, чарівні помічники. Тут герой іде з дому, проходить випробування й повертається зміненим.
**Соціально-побутові казки.** Чарів немає зовсім: перемагає розум, хитрість або терпіння. Бідний брат обдурює багатого, наймит — пана.
**Кумулятивні (ланцюгові) казки.** Кожна ланка чіпляється за попередню, а наприкінці все перелічується назад. «Ріпка» й «Колобок» — саме такі, і саме тому їх найлегше слухати трирічним.
Будова казки: що по чому йде
**Зачин.** «Жили собі дід та баба…» — не повідомлення, а сигнал: ми виходимо зі звичайного світу.
**Зав'язка.** З'являється нестача або біда: голод, викрадення, наказ короля.
**Розвиток дії.** Герой вирушає, зустрічає помічника й проходить випробування — найчастіше не силою, а добротою.
**Кульмінація.** Головне зіткнення, після якого вороття немає.
**Розв'язка.** Зло покаране, герой повертається й лишається.
**Кінцівка.** «І я там був, мед-вино пив…» — знак, що оповідач повернувся до слухача.
Російський дослідник Володимир Пропп 1928 року розібрав сто казок і нарахував тридцять один такий крок, завжди в тому самому порядку.
Ознаки казки: коротко
**Зачин і кінцівка** — сталі формули на початку й наприкінці.
**Невизначені час і місце** — жодної дати, жодної країни.
**Чари як звичайна річ** — ніхто в казці не дивується з вовка, що говорить.
**Магічні числа** — троє синів, три завдання, семеро козенят, дванадцять місяців.
**Герої-типи, а не характери** — найменший син, мачуха, цар, баба на роздоріжжі.
**Повтори** — те саме питання тричі, той самий рядок тричі. Так казка трималася в пам'яті оповідача.
**Добро перемагає**, і саме через це дитина виходить із казки спокійною.
Моралі наприкінці казка не пише. Якщо останнє речення пояснює, чого нас навчила історія, — перед вами байка.