Король-жабеня

7-9 хв читання
16 сторінок

Король-жабеня — казка братів Грімм читати онлайн. Королівна пообіцяла те, чого не збиралася виконувати, і про це дізналися всі.

У короля була дочка, така гарна, що навіть сонце, яке бачило все на світі, дивувалося щоразу, коли світило їй в обличчя. Найбільше вона любила золотий м'ячик: підкидала його вгору в замковому саду й ловила, і могла робити це годинами.

За садом, у затінку, стояла стара глибока криниця, викладена каменем. Вода в ній була темна, і дна не було видно, і туди ніхто не заглядав, бо не було потреби.

Одного дня м'ячик не долетів до її рук. Він упав на кам'яний край криниці, підстрибнув — і зник у темній воді, майже без плюскоту.

Королівна сіла біля криниці й заплакала. Не голосно й не показно, а так, як плачуть, коли поруч справді нікого немає й нема на кого справити враження.

— Чого ти плачеш? — спитав хтось. Вона підвела очі. На кам'яному краю сиділа товста мокра жаба й дивилася на неї.

— Мій м'ячик, — сказала королівна, показуючи вниз, у темну воду. — Він упав туди, і його вже не дістати. — Я дістану, — сказала жаба. — Але не задарма.

— Що ти хочеш? — спитала королівна. — Перли? Самоцвіти? Мою золоту корону? — Нічого з цього, — сказала жаба, підійшовши по каменю ближче. — Я хочу бути твоїм товаришем: сидіти з тобою за столом, їсти з твоєї тарілочки й спати на твоїй подушці. Пообіцяй — і я принесу м'ячика.

Королівна закивала швидко, дуже швидко. — Обіцяю, — сказала вона й подумала: «Дурна жаба. Вона ж не вилізе з води».

Жаба пірнула й за хвилину поклала золотий м'ячик до її ніг. Королівна схопила його й побігла до замку так, що жаба не встигла нічого сказати.

Наступного вечора, коли всі сиділи за столом, у дверях щось зашльопало. Потім у двері постукали й гукнули: — Королівно, відчини! Вона відчинила, побачила жабу й зачинила двері назад.

— Хто там? — спитав король. І королівні довелося розповісти все: і про м'ячик, і про обіцянку. Король вислухав до кінця й сказав одне речення: — Хто дав слово, той його дотримує. Відчини.

Жаба зайшла, сіла до столу, їла з її тарілочки й розповідала, як добре в криниці влітку. Королівна не з'їла нічого.

Увечері жаба нагадала про подушку. Королівна взяла її двома пальцями, віднесла нагору й посадила в куток кімнати, а сама лягла й відвернулася до стіни. — Мені сказали — на подушку, — озвався голос із кутка.

І тоді королівна не витримала. Вона схопила жабу й із усієї сили жбурнула її об стіну — не тому, що була жорстока, а тому, що цілий день робила те, чого не хотіла.

Жаба впала на підлогу, і замість неї підвівся королевич. Він розповів, що зла чаклунка зачарувала його, і зняти чари могло лише те, що обіцянку виконають до кінця — навіть неохоче.

Уранці вони спустилися до столу разом. Король подивився на них, потім на дочку, і не сказав нічого, бо все, що треба, він сказав напередодні. А королівна відтоді обіцяла значно рідше — зате вже інакше.

…решту читай у застосунку Marytale.

Marytale — застосунок ілюстрованих казок для читання дитині вголос: малюнок на кожній сторінці, без реклами, інтернет не потрібен. Закладка лишається там, де дитина заснула.

Спробувати

Наведи телефон, щоб завантажити Marytale

Король-жабеня

Ще казки для читання