Пані Метелиця

7-9 хв читання
16 сторінок

Пані Метелиця — казка братів Грімм читати онлайн. Одна дівчина стрибнула в колодязь за веретеном, а друга — за золотом.

У вдови було дві дочки: рідна й нерідна. Рідна спала скільки хотіла, а нерідна пряла. Щовечора вона сиділа біля кам'яного колодязя й пряла доти, доки на пальцях не лишалося слідів від нитки, а рідна дочка в цей час спала в хаті.

Одного вечора веретено вислизнуло їй з рук і впало просто в колодязь. Дівчина нахилилася й побачила тільки темну воду далеко внизу, а в ній — своє власне обличчя, зовсім маленьке.

Вона пішла в хату сказати про це. Мачуха навіть не обернулася від печі. — Упустила — дістань, — сказала вона. — І без веретена не вертайся. І це було все, що вона сказала того вечора.

Дівчина вернулася до колодязя й сіла на його край. Довго сиділа. Потім заплющила очі й пустила руки.

А коли розплющила, лежала на широкому зеленому лузі під високим небом. Сонце світило, трава пахла, і не було ні колодязя, ні хати — тільки луг у всі боки й стежка, яка кудись вела.

На лузі стояла кам'яна піч, і з неї гукали: — Витягни нас, витягни! Ми вже спеклися, ми зараз згоримо! Дівчина спинилася. Хліб гукав так, як гукає той, кому справді нема кому допомогти.

Вона взяла дерев'яну лопату, що стояла поруч, і витягла всі хлібини, одну по одній, і поскладала їх на камені холонути. Хліб замовк і пах так, що дівчина зрозуміла, як давно вона не їла.

Пішла далі — а там стояла яблуня, вся обвішана яблуками, і гілки в неї гнулися до самої землі. — Обтруси мене, обтруси! — гукала яблуня. — Мені важко. Дівчина трусила гілки, поки не впало останнє яблуко, і поскладала їх усі в купу.

А потім стежка привела її до хати, у вікні якої сиділа жінка з великими зубами. Дівчина злякалася й хотіла бігти, але жінка гукнула привітно: — Не бійся. Лишайся в мене. Якщо доглядатимеш дім як слід, тобі тут буде добре. Я — пані Метелиця.

— А що робити? — спитала дівчина. — Найголовніше — перину. Збивай її щоранку так, щоб пір'я летіло. Коли в мене летить пір'я, у людей на землі йде сніг. Дівчина взялася й збивала перину щоранку, і сніг ішов, і пані Метелиця жодного разу не сказала лихого слова.

Так минув час — довше, ніж дівчина думала. Вона їла досхочу, спала скільки треба, і ніхто на неї не кричав. І саме тому одного дня їй стало важко. — Мені хочеться додому, — сказала вона. — Сама не знаю чому. Там мені було гірше. — Знаю чому, — сказала пані Метелиця. — Ходімо, я тебе проведу.

Вона привела її до великих воріт. Ворота відчинилися, і коли дівчина ступила під них, згори полився золотий дощ. Золото пристало до неї всюди, до кожної складки сукні, і лишилося на ній. — Це за перину, — сказала пані Метелиця. — І за хліб, і за яблуню. І подала їй веретено.

Ворота зачинилися, і дівчина стояла на подвір'ї власної хати, уся в золоті. Півень на тину закричав: — Кукуріку! Наша золота дівчина вернулась! Мачуха вибігла на поріг і вперше в житті всміхнулася їй.

Того ж вечора вона послала до колодязя рідну дочку. Та наколола палець об терен, щоб було чим замастити веретено, кинула його вниз і стрибнула сама, не чекаючи.

На лузі вона пройшла повз піч і не спинилася, бо не хотіла бруднити руки. Пройшла повз яблуню й сказала, що ще яблуко на голову впаде. А в пані Метелиці збивала перину один день, другий абияк, а на третій уже не встала зранку.

— Ходімо, — сказала пані Метелиця незабаром. — Проведу тебе. Дівчина побігла до воріт перша. Ворота відчинилися — і згори полилася смола. Вона пристала до неї так само міцно, як до сестри золото, і не зійшла ніколи. А півень на тину закричав своє, тільки інакше.

…решту читай у застосунку Marytale.

Marytale — застосунок ілюстрованих казок для читання дитині вголос: малюнок на кожній сторінці, без реклами, інтернет не потрібен. Закладка лишається там, де дитина заснула.

Спробувати

Наведи телефон, щоб завантажити Marytale

Пані Метелиця

Ще казки для читання