Гидке каченя

7-9 хв читання
16 сторінок

Гидке каченя — казка Андерсена читати онлайн. Одне яйце було більше за інші, і те, що з нього вилупилось, теж було не таке.

Літо того року було таке тепле, що жито встигло пожовтіти двічі. На краю ставка, у густих лопухах, сиділа качка на яйцях. Сиділа довго, і їй уже набридло, бо гості до неї не заходили: усім було ліньки лізти через лопухи заради розмови.

Нарешті шкаралупи почали тріскати одна за одною. З них вилазили маленькі жовті каченята, крутили головами й дивилися на світ так, ніби він тільки що з'явився. — Який великий світ! — казали вони. — Це ще не весь, — казала качка. — Це тільки город.

Але одне яйце лишилося ціле. Найбільше. Каченята обступили його й чекали, а качка сіла назад і думала, чи не покинути все це. Стара сусідка сказала, що це, певно, індиче яйце, і краще його не висиджувати. Але качка сіла ще раз.

І з нього вилупилося каченя — велике, сіре й зовсім не схоже на інших. Наступного дня всі пішли до води. Сіре каченя пливло рівно й спокійно, а жовті гребли за ним і не встигали. — Плаває добре, — сказала качка сама до себе. — Значить, не індик.

Але на пташиному дворі його зустріли інакше. Кури обступили, індик надувся й почервонів, качки штовхали вбік. Хтось клюнув, потім клюнув ще хтось, і скоро вже клювали всі, бо клювати того, кого клюють, найлегше.

Терпіло воно довго — довше, ніж треба було. А потім одного ранку пролізло під тином і побігло геть, не оглядаючись. Позаду лишився двір, гелготіння й тепла солома. Попереду не було нічого.

На світанку воно опинилося серед високих очеретів на болоті. З води на нього дивилися дикі качки. — Ти жахливо виглядаєш, — сказали вони. — Але нам байдуже. Тільки не думай з нами родичатися. І це були найдобріші слова, які воно чуло за все життя.

Потім була осінь, і вітер, і дощ, і одного вечора воно вийшло до кривої старої хати, що стояла край поля під сірим небом. Двері в неї були перекошені, і в щілину можна було пролізти.

У хаті жили стара жінка, кіт і курка. Кіт умів вигинати спину й пускати іскри, а курка несла яйця, і обидва вважали себе половиною світу. — Ти вмієш нести яйця? — спитала курка. — Ні. — Тоді мовчи, коли розумні говорять.

— А мені хочеться плавати, — сказало каченя. — Плавати! — сказала курка. — Це найдурніше, що я чула. Спитай кота, чи хоче він плавати. Спитай стару. І каченя зрозуміло, що тут його теж не буде, і знову пішло.

Настала зима. Вода на озері мерзла щоночі, і каченя плавало по чимраз меншому колу, щоб воно не замерзло зовсім. Одного ранку воно примерзло до льоду, і селянин, який ішов повз, розбив лід чоботом і забрав його додому.

Діти в хаті хотіли гратися, каченя злякалося, впало в глек із молоком, потім у діжку з борошном, і жінка кричала й била в нього щипцями. Двері були відчинені, і воно вискочило й лягло в снігу під кущем. Про ту зиму розповідати нема чого. Воно її пережило — і це все, що можна сказати.

А потім якось вранці сонце почало гріти по-справжньому. Каченя підвелося й відчуло, що крила стали сильні: вони підняли його високо, і не встигло воно про це подумати, як уже летіло над садами.

Внизу був широкий став, а на ньому пливли три білі лебеді. Каченя побачило їх — і його потягло до них так сильно, що стало страшно. «Полечу до них, — подумало воно. — Хай мене заб'ють. Краще так, ніж ще одна така зима».

Воно опустилося на воду й нахилило голову, чекаючи удару. І побачило у воді своє відображення. Там не було сірого незграбного каченяти. Там був молодий лебідь.

Лебеді підпливли й торкнулися його дзьобами, і це не боліло. З берега діти кидали хліб і кричали, що прилетів новий, і він найкращий. Він заховав голову під крило, бо не знав, куди подітися від такого. І подумав тільки одне: коли він був гидким каченям, він про це щастя навіть не мріяв.

…решту читай у застосунку Marytale.

Marytale — застосунок ілюстрованих казок для читання дитині вголос: малюнок на кожній сторінці, без реклами, інтернет не потрібен. Закладка лишається там, де дитина заснула.

Спробувати

Наведи телефон, щоб завантажити Marytale

Гидке каченя

Ще казки для читання