Астрохом’як Нікс

10-12 хв читання
23 сторінок

У світі, де хом’яки не тільки гризуть моркву, а й досліджують космос, живе Нікс — відчайдушний маленький інженер із великими мріями. Він не боїться полазити між дротами чи натрапити на щось... абсолютно несподіване. Ця історія перенесе вас у міжгалактичну пригоду, де на вагу золота стає не сила, а кмітливість і добре серце. Казка про допитливість, яка відкриває нові світи, і про те, як справжні герої народжуються не в тиші, а в дії.

У далекому куточку Всесвіту існувала дивовижна планета, на якій жили виключно хом’яки. Це був справжній хом’ячий світ, облаштований до найменших дрібниць: круглі дверцята, затишні трубчасті переходи й навіть велетенська космічна лабораторія з прозорими куполами, блискучими антенами та безкінечними тунелями, якими шмигали пухнасті науковці.

У технічному відділі цієї лабораторії жив та працював хом’як на ім’я Нікс.

Він був не з тих, хто цілими днями гріється в затишній нірці. Нікс був дослідником до самих вусиків! Щодня він спритно нишпорив між дротами, зазирав у коробки з написом «НЕ ВІДКРИВАТИ», і мав одну дуже дивну пристрасть — потай гризти кутики важливих креслень. Інші хом’яки вважали це поганою звичкою, але Нікс наполягав, що так йому краще думається.

— Ніксе, ти знову в батарейному відсіку? — зітхала інженерка Грета, обережно витягуючи його з-поміж кольорових кабелів. — Я всього лиш перевіряв систему безпеки, — бурмотів Нікс, затискаючи в лапці гайку, яку точно не слід було чіпати.

Одного разу, блукаючи ангаром у пошуках викрутки, Нікс натрапив на новенький космічний модуль, що стояв посеред ангару. Всередині було затишно: м’яке сидіння, тепле світло і ледь вловимий аромат арахісового печива.

— Можна трохи подрімати… — подумав він, солодко позіхаючи, і зручно вмостився, скрутившись клубочком. Аж раптом — гул, вібрація, зліт! Коли Нікс розплющив очі, модуль уже мчав далеко за межами рідної планети.

Модуль, у якому опинився Нікс, був розроблений спеціально для дослідження загадкового сигналу, що надходив із далекого куточка космосу. Сигнал лунав щодня — ритмічний, чіткий, мов космічне серцебиття. Та скільки б хом’яки не намагалися його розшифрувати, зміст залишався таємницею.

Тим часом у лабораторії заблимали екрани та загуділа тривожна сирена.

— Що відбувається?! — Модуль запущено! — Що?! Але ж ми ще не перевірили навігаційну систему! — Там… Нікс?! Він усередині?! — Він не пройшов жодного тренування… Всіх охопила паніка!

Тим часом капсула з Ніксом м’яко торкнулася поверхні незнайомої планети. Хом’як обережно висунув носика, озирнувся довкола — і, переконавшись, що все спокійно, вийшов назовні. Перед ним розгорнулась неймовірна картина: земля під лапками була м’яка, мов теплий пиріжок, а навколо здіймалися пухнасті дерева, схожі на різнокольорові хмаринки, що застигли посеред чарівного сну.

Повітря було теплим і запашним — пахло карамеллю та ще чимось солодким, зовсім неземним. — Оце так місцина… — із захопленням прошепотів Нікс.

Раптом з-за пагорба вистрибнули... флумпи — кругленькі створіння з м’якеньким хутром, яскравими носиками та великими довірливими очима.

— Тріві-бо! — пролунало одразу з десятка вуст. — Е-е… привіт? — невпевнено відповів Нікс. — Саме так! Це наше "Привіт"! — усміхнулися флумпи. — Тебе прислали на допомогу? — Ем… Мене звати Нікс. Я хом’як з лабораторії, — обережно відповів він.

— Нарешті! Ми так чекали! Це ми надсилали сигнал. Нам дуже потрібна допомога з маяком. — З маяком?.. — перепитав Нікс, здивовано зводячи брови.

Флумпи пояснили: на їхній планеті стоїть космічний маяк — пристрій, що випромінює світло та сигнали, аби зорельоти не збивалися з курсу. Та одного дня він зламався. Відтоді кораблі, що пролітають поблизу, губляться, втрачають зв’язок і не можуть знайти правильний шлях.

— Ми вже не витримуємо! — зітхнув один флумп. — Учора цілу годину пояснювали капітану Зурбусу, що він не на Марсі, а на нашому городі. — А минулого тижня один корабель припаркувався на стадіоні. Просто під час матчу з м’якопуху! — додав інший. — Ми пробували полагодити маяк самі, — сказав старший флумп на ім’я Торі, — але він виявився надто складним. А ти ж із технічного відділу, правда? Нікс не втримав усмішки. О так, це була саме його справа!

Не гаючи часу, він заліз усередину маяка, повозився з дротами, щось підтягнув, дмухнув для надійності, вставив на місце викручену деталь — і раптом усе ожило. Спершу маяк мигнув, тоді легенько загув, а вже за мить яскраві промені впевнено світили в різні боки.

— Він працює! Він знову працює! — вигукували флумпи, радісно кружляючи довкола маяка. Вони кинулися обіймати Нікса й одразу вручили йому фірмове печиво з м’ятним кремом на знак вдячності. Нікс надкусив одне — і в ту ж мить забув про втому, дроти, гайки й навіть про те, що випадково полетів у космос. Це було найсмачніше печиво у всьому Всесвіті! — Місію виконано, — усміхнувся Нікс. — Час повертатися, бо без мене в лабораторії вже, мабуть, навіть тостер не вмикається.

Флумпи провели його до капсули, урочисто вручивши коробку печива з м’ятним кремом — «на випадок міжгалактичного голодування», жартували вони. А ще подарували маленьку золотаву зірку з вигравіюваним написом: «Нікс — майстер космічного ремонту».

Капсула з Ніксом приземлилася на м’якому ґрунті у дворі лабораторії, біля контейнера із запасними шестернями. — Приземлення вдале, — буркнув Нікс, виглядаючи з люка. — Принаймні нічого не вибухнуло. За мить з усіх боків збіглися хом’яки.

Хтось ніс прапорець з написом «Наш герой!», хтось — пиріг із горішками, а хтось — повітряні кульки.

— Ти це справді зробив? — вигукували вони. — Він самотужки полагодив міжпланетний маяк! — І повернувся ще пухнастішим! — пожартував хтось із колег. Нікс лише усміхнувся й сказав: — Та нічого складного — трохи підтягнув, трохи дмухнув… стандартний міжгалактичний ремонт. Усі сміялися й аплодували. З того дня в лабораторії знали: іноді саме той, від кого найменше чекаєш, може зробити щось по-справжньому велике.

А Нікс засвоїв важливий урок: коли добре знаєш свою справу, навіть найнесподіваніша пригода може стати твоїм зоряним моментом. Адже знання, помножені на рішучість, завжди знайдуть шлях до успіху.

…решту читай у застосунку Marytale.

Marytale — застосунок ілюстрованих казок для читання дитині вголос: малюнок на кожній сторінці, без реклами, інтернет не потрібен. Закладка лишається там, де дитина заснула.

Спробувати

Наведи телефон, щоб завантажити Marytale

Астрохом’як Нікс

Ще казки для читання