Піноккіо

  • 6-8 хв читання
  • 16 сторінок

Піноккіо — казка про дерев'яного хлопчика читати онлайн. Він утік того ж дня, коли навчився ходити, і повертався довго.

У маленькій майстерні надвечір старий різьбяр у фартусі тримав у руках звичайний шматок дерева.

У маленькій майстерні надвечір старий різьбяр у фартусі тримав у руках звичайний шматок дерева. Він хотів зробити ляльку для театру, а вийшов хлопчик — з носом, з очима й з ротом, який одразу почав говорити. Старого звали Джепетто, а хлопчика він назвав Піноккіо.

Щойно в Піноккіо стали ноги, він побіг.

Щойно в Піноккіо стали ноги, він побіг. Він вибіг із відчинених дверей майстерні просто на засніжену вулицю, і Джепетто біг за ним і кричав, і люди сміялися, бо бачили тільки старого, який женеться за палицею на ногах.

Увечері вони повернулися разом.

Увечері вони повернулися разом. Джепетто був у самій сорочці, бо куртку продав, а натомість тримав у руках буквар. — Іди вчитися, — сказав він і подав буквар у дверях. — Я поки що обійдуся.

Наступного ранку Піноккіо йшов до школи й на площі побачив смугастий намет лялькового театру.

Наступного ранку Піноккіо йшов до школи й на площі побачив смугастий намет лялькового театру. Бив барабан, збирався натовп, і вхід коштував рівно стільки, скільки коштував буквар. Він продав буквар і зайшов.

Із театру він вертався не туди, куди треба.

Із театру він вертався не туди, куди треба. На заміській дорозі його спинили двоє: лис, що стояв на задніх лапах, і кіт. — У тебе монети, — сказали вони. — Ми знаємо поле, де їх треба закопати. За ніч виросте дерево з грішми.

На світанку Піноккіо копав на краю порожнього поля, зовсім сам.

На світанку Піноккіо копав на краю порожнього поля, зовсім сам. Він закопав монети, полив, посидів годину, потім ще годину. Потім розкопав. Нічого не було, і лиса з котом теж уже не було.

Він ішов лісом і в темряві побачив маленький білий будиночок.

Він ішов лісом і в темряві побачив маленький білий будиночок. Двері відчинила дівчинка з блакитним волоссям і подивилася на нього так, як дивляться на того, кого давно чекали й уже перестали. — Заходь, — сказала вона.

Вона питала, куди він подів буквар і монети.

Вона питала, куди він подів буквар і монети. Піноккіо збрехав раз — і ніс став довший на палець. Він збрехав удруге — і ніс виріс так, що не проходив у двері. Дівчинка з блакитним волоссям сиділа й дивилася на нього мовчки, поки він не сказав правду.

…решту читай у застосунку Marytale.

Marytale — застосунок ілюстрованих казок для читання дитині вголос: малюнок на кожній сторінці, без реклами, інтернет не потрібен. Закладка лишається там, де дитина заснула.

Спробувати

Наведи телефон, щоб завантажити Marytale

Ще казки для читання